Історія справи

Постанова ВССУ від 12.08.2026 року у справі №363/3878/20
Постанова ВССУ від 31.01.2024 року у справі №363/3878/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 363/3878/20

провадження № 61-12133св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд):головуючого - Крата В. І., суддів:

Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач),

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скаргиАкціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк», банк), в інтересах якого діє адвокат Демарчук Наталя Олександрівна,

на постанову Київського апеляційного суду від 30 липня 2024 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Мазурик О. Ф., Немировської О. В.,

та ОСОБА_1

на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 31 серпня

2021 року ОСОБА_2 та постанову Київського апеляційного суду від 30 липня 2024 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Мазурик О. Ф., Немировської О. В.

у справі

за позовом ОСОБА_1 (до зміни імені - ОСОБА_3 ) (далі - позивачка)

до

відповідачів Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), старшого державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Картошкіної Марини Михайлівни, начальника Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Попка Володимира Вікторовича, Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_4 (далі - відповідачі)

треті особи приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Людмила Андріївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна (далі - треті особи)

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання недійсними електронних торгів, акта про реалізацію предмету іпотеки, свідоцтва про право власності на майно, витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов`язання вчинити певні дії,

ухвалив постанову про таке:

I. Вступ

1. У листопаді 2021 року позивачка звернулася до суду з позовомдо відповідачів, за участі третіх осіб, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання недійсними електронних торгів, акта про реалізацію предмету іпотеки, свідоцтва про право власності на майно, витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Відповідачі заперечували проти позову.

3. Суд першої інстанції відмовив у позові.

4. Апеляційний суд рішення суду першої інстанції у частині позовних вимог про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню скасував, ухваливши нове судове рішення про часткове задоволення позову.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

5. АТ КБ «Приватбанк» у справі оскаржило постанову апеляційного суду

в касаційному порядку у частині вирішення позовної вимоги про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Підставою касаційного оскарження вказало те, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перелік яких навело у касаційній скарзі.

Також посилається на те, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, а саме: виписку по рахунку позивача; додаткову угоду від 23 червня

2016 року № 1, у пункті 4 якої передбачено збільшений строк позовної давності до 50 років; розрахунок заборгованості.

6. Позивачка оскаржила рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказала те, що суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перелік яких навела у касаційній скарзі.

7. Оскаржувані судові рішення переглядається в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), у зв`язку

з чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.

ІІ. Короткий зміст позовних вимог

8. Позов обґрунтований, тим що:

- після ухвалення Вишгородським районним судом Київської області 18 квітня 2016 року рішення про стягнення з позивачки на користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованості за кредитним договором від 08 серпня 2006 року в розмірі

85 708,70 дол. США, що еквівалентно 2 014 154,45 грн, а також судових витрат в розмірі 3 654 грн а всього 2 017 808,45 грн, з метою реструктуризації вказаної заборгованості між нею та банком укладено Додаткову угоду № 1 від 23 червня 2016 року до договору іпотеки від 08 серпня 2006 року та договір № 1 від 30 червня 2016 року про внесення змін до договору іпотеки від 08 серпня 2006 року. За результатами укладання вказаних угод пункт 2 договору іпотеки викладено в новій редакції, згідно якого іпотекою забезпечується виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором від 08 серпня 2006 року з повернення кредиту, наданого у вигляді непоновлюваної кредитної лінії в сумі 717 442,72 грн;

- банк після реструктуризації вказаної заборгованості до державного виконавця із заявою про відмову від примусового виконання рішення від 18 квітня 2016 року та укладення з ОСОБА_3 мирової угоди в процесі виконання рішення суду у справі № 363/1790/15-ц не звернувся, коли остаточне оформлення реструктуризації (оформлення зменшення та часткового списання) встановленого судом (рішенням суду) боргу мало бути проведено виключно через відповідне рішення суду в порядку статті 434 ЦПК;

- банк звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М., яка 27 листопада 2018 року вчинила виконавчий напис № 2057 про звернення стягнення на предмет іпотеки - садовий будинок з надвірними будівлями, за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,0509 га, кадастровий номер 3221888800:37:171:0007, що знаходиться за тією ж адресою: на користь стягувача АТ КБ «Приватбанк»;

- виконавчий напис вважає таким, що не підлягає виконанню, зі змісту якого вбачається, що документом, за якими стягнення заборгованості проведено у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, є договір іпотеки від 08 серпня 2006 року, коли її заборгованість виникла не виключно з нього, а з системно пов`язаних між собою трьох договорів, а саме Договору «Про реструктуризацію кредиту за кредитним договором від 08 серпня 2006 року, укладеного в формі додаткової угоди № 1 від 23 червня 2016 року до договору іпотеки від 08 серпня 2006 року, договору № 1 від 30 червня 2016 року про внесення змін до договору іпотеки від 08 серпня 2006 року та самого договору іпотеки від 08 серпня 2006 року зі змінами та доповненнями, яким встановлено виключно її зобов`язання перед банком, а зобов`язання банку перед боржником вважаються (презюмуються) належним чином виконаними ще в 2006 році шляхом надання кредиту;

- нові зобов`язання банку щодо здійснення реструктуризації її заборгованості за кредитним договором від 08 серпня 2006 року, від яких її зобов`язання погашати позику є похідними, містяться виключно у додатковій угоді № 1 від 23 червня

2016 року до договору іпотеки від 08 серпня 2006 року та в договорі № 1

від 30 червня 2016 року про внесення змін до договору іпотеки від 08 серпня 2006 року, які нотаріус для встановлення безспірності заборгованості не застосовувала і до уваги не брала;

- банк реєстрацію Додаткової угоди № 1 від 23 червня 2016 року до договору іпотеки від 08 серпня 2006 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не здійснив, тому вона на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису не вступила в дію;

- придбаний нею садовий будинок мав загальну площу 46,6 кв. м, який згодом був добудований та реконструйований, в результаті чого його загальна площа зросла до 236,3 кв. м, однак вона не встигла зареєструвати своє право власності на зазначене майно в передбаченому законом порядку;

- державний виконавець у порушення вимог частини десятої статті 440 ЦПК

з поданням до суду для вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку під час виконання виконавчого напису, не звертався і виставив на продаж будинок загальною площею не 236,3 кв. м, а 46,6 кв. м, що підтверджується виданим приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л. А. свідоцтвом № 799 від 08 липня 2020 року;

- в акті державного виконавця від 11 червня 2020 року про реалізацію предмета іпотеки садовий будинок і земельна ділянка вказані як один об`єкт продажу, проданий за ціною 868 400 грн, а в спірних свідоцтвах зазначено майно самочинно розділено нотаріусом на два окремі об`єкти продажу, на кожний з яких видано окреме свідоцтво;

- кредитний договір від 08 серпня 2006 року укладено в іноземній валюті,

а предмет іпотеки підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі - Закону України «Про мораторій»), оскільки використовується (використовувався) нею як постійне місце проживання.

9. Враховуючи викладене, остаточно сформувавши позовні вимоги, позивачка просила суд:

- визнати недійсним і таким, що не підлягає виконанню з моменту вчинення, виконавчий напис від 27 листопада 2018 року № 2057, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М.;

- визнати недійсними електронні торги, проведені 29 травня 2020 року Державним підприємством «Сетам», протокол проведення електронних торгів від 29 травня 2020 року № 482504 в частині продажу лоту за реєстраційним номером 419866, а саме: садового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки, площею 0,0509 га, з кадастровим номером 3221888800:37:171:0007, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , переможцем яких є ОСОБА_4 ;

- визнати недійсним акт від 11 червня 2020 року про реалізацію предмета іпотеки, затверджений начальником Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ);

- визнати недійсними свідоцтва від 08 липня 2020 року № 799 та № 803, видані приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л. А., про посвідчення права власності ОСОБА_4 на садовий будинок та земельну ділянку;

- витребувати з чужого незаконного володіння у приватну власність позивача вказані садовий будинок та земельну ділянку;

- зобов`язати АТ КБ «Приватбанк» здійснити реєстрацію додаткової угоди від 23 червня 2016 року № 1 до договору іпотеки від 08 серпня 2006 року № KIY0GK00830013 (реєстрацію договору від 30 червня 2016 року про внесення змін до договору іпотеки від 08 серпня 2006 року № KIY0GK00830013) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та подати зазначені договори уповноваженому державному виконавцю як мирову угоду між позивачем і АТ КБ «Приватбанк» в процесі виконання рішення Вишгородського районного суду Київської області (виконавчий лист від 12 серпня 2016 року № 363/1790/15-ц) для передачі на затвердження до Вишгородського районного суду Київської області в порядку статті 434 ЦПК.

ІII. Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

10. РішеннямВишгородського районного суду Київської області від 31 серпня 2021 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду

від 26 січня 2023 року, у позові відмовлено.

11. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з такого:

- факт звернення кредитора до суду не є підставою для визнання заборгованості спірною;

- банком доведено безспірність розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом;

- належних, допустимих та достатніх доказів, на підтвердження того, що на момент вчинення виконавчого напису, позивачка мала іншу заборгованість, ніж ту, про яку йдеться в останньому, суду не надано;

- укладена між сторонами додаткова угода № 1 від 23 червня 2016 року до договору іпотеки від 08 серпня 2006 року зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та є частиною основного договору, яким змінено валюту зобов`язання з доларів США на гривні, тому підстава заявлена позивачкою як валюта кредитування, для застосування мораторію є необґрунтованою;

- вимога про зобов`язання банку здійснити реєстрацію Додаткової угоди № 1 від 23 червня 2016 року до договору іпотеки від 08 серпня 2006 року

в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не підлягає задоволенню, оскільки з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 116142142 від 05 березня 2018 року відомо, що після підписання додаткової угоди до вказаних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 30 червня

2016 року внесено відповідну відмітку про перенесення запису на об`єкти нерухомого майна, які є предметом іпотеки;

- порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні підготовчих дій з метою проведення електронних торгів, передбачених Законом України

від 02 червня 2016 року № 1404-VIII«Про виконавче провадження» (далі - Закон України «Про виконавче провадження») та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України

22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) підлягають оскарженню в спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження»;

- оскільки позивачка не посилається на будь-які порушення організатором торгів норм Порядку, а обґрунтовує свої вимоги діями державного виконавця, які мають самостійний спосіб оскарження, правові підстави для визнання електронних торгів недійсними відсутні.

12. Постановою Верховного Суду від 31 січня 2024 року касаційну скаргу позивачки задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2023 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

13. Направляючи справу на новий розгляд до апеляційного суду, Верховний Суд виходив з такого:

- визначена за твердженням нотаріуса у безспірному порядку заборгованість у виконавчому написі суперечить рішенням судів у справах № 2-1023/12,

№ 363/1790/15-ц, та договору про реструктуризацію заборгованості;

- з тексту виконавчого напису та матеріалів справи невідомо, які документи пред`явив стягувач для звернення стягнення на заставне майно відповідно до пункту 1-1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік);

- на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна було внесено відомості про зміни до договору іпотеки, які підлягали врахуванню приватним нотаріусом Бондар І. М.;

- з метою встановлення факту направлення банком боржнику вимоги про погашення заборгованості, а також обізнаності нотаріуса про існування судового рішення у справі № 363/1790/15-ц, позивачка зверталася до суду з клопотанням про витребування у приватного нотаріуса Голуб Л. А. копії нотаріальної справи зі вчинення виконавчого напису від 27 листопада 2018 року № 2057, яке суд відхилив;

- разом з тим, незважаючи на відхилення указаного клопотання, суд зобов`язаний був перевірити порушені позивачкою питання під час розгляду справи з огляду на те, що вони стосуються предмета доказування у справі;

- нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконалася належним чином як у безспірності розміру заборгованості, з метою погашення якої запропоновано звернути стягнення за виконавчим написом, так і у самому розмірі такої заборгованості.

- суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо підстав позову, відповідні обставини справи не встановлював.

- при новому розгляді справи суду апеляційної інстанції рекомендовано з`ясувати, на підставі яких документів, поданих кредитором відповідно до

пункту 1-1 Переліку, приватний нотаріус вчинила оспорюваний виконавчий напис; перевірити, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мала безспірну заборгованість перед стягувачем, зокрема, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі.

IV. Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційної інстанції

14. Постановою Київського апеляційного суду від 30 липня 2024 року апеляційну скаргу позивачки задоволено частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 31 серпня 2021 року в частині вирішення позовної вимоги про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис

від 27 листопада 2018 року № 2057, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

15. Задовольнивши частково позов в частині позовної вимоги про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, апеляційний суд виходив з такого:

- визначена нотаріусом до стягнення сума заборгованості суперечить як судовим рішенням у справах № 2-1023/12, № 363/1790/15-ц, так і додатковим угодам сторін, у результаті укладення яких у відповідних державних реєстрах зазначено, що іпотекою забезпечено виконання зобов`язання за кредитним договором від 08 серпня 2006 року № КІY0GК00830013 у розмірі 717 442,72 грн

(а не визначена нотаріусом сума в розмірі 1 009 237,90 грн);

- звертаючись до нотаріуса з заявою про видачу виконавчого напису, АТ КБ «ПриватБанк» належним чином не обґрунтувало безспірність заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 08 серпня 2006 року

№ КІY0GК00830013, а також періоду її нарахування, який перевищує три роки, що згідно з вимогами статті 88 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон України «Про нотаріат») є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню;

- водночас колегія суддів відхилила доводи позивачки про те, що виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, саме з моменту його вчинення, оскільки електронні торги з реалізації належного позивачці майна відбулись 29 травня 2020 року, а з вимогою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позивачка звернулася до суду вже після проведення електронних торгів в жовтні 2020 року, тобто, на момент проведення оспорюваних торгів, що відповідає моменту укладення правочину з реалізації належного позивачці майна, виконавчий напис нотаріуса, який був правовою підставою для проведення торгів, був чинним.

- отже, рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не має зворотної дії в часі і не може породжувати правові наслідки, у тому числі й щодо недійсності правочину, або впливати на інші юридичні факти, що настали до набрання законної сили рішенням суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

- погодившись з рішенням суду районного суду про відмову в частині позовних вимог про визнання результатів електронних торгів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння, апеляційний суд виходив з того, що саме лише посилання позивачки на визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, за встановлених судом обставин цієї справи не є підставою для визнання електронних торгів недійсними та, відповідно, скасування похідних від проведених торгів акта і свідоцтв;

- реалізований на торгах будинок переобладнаний (реконструйований) з того будинку, який є предметом іпотеки, на земельній ділянці, яка також є предметом іпотеки, і щодо якого існує відповідна державна реєстрація обтяження, тому самочинне будівництво, на яке посилається позивачка, в силу вимог статті 5 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон України «Про іпотеку») вважається предметом іпотеки, не дивлячись на відсутність прийняття його в експлуатацію і відповідної державної реєстрації реконструйованого будинку;

- відповідно звернення стягнення на спірне майно здійснювалося в порядку Закону України «Про іпотеку», тому частина десята статті 440 ЦПК застосуванню не підлягала;

- державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації рухомого майна організовує і проводить організатор електронних торгів. Порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні підготовчих дій з метою проведення електронних торгів, підлягають оскарженню в спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження»;

- вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, набутого відповідачем у власність на підставі електронних торгів, законність яких підтверджена судом, задоволенню теж не підлягає.

16. Апеляційний суд, вирішуючи вимоги про зобов`язати АТ КБ «Приватбанк» здійснити реєстрацію Додаткової угоди №1 від 23 червня 2016 року та подати зазначені правочини уповноваженому державному виконавцю як мирову угоду між позивачкою і АТ КБ «Приватбанк» в процесі виконання рішення Вишгородського районного суду Київської області (виконавчий лист

№ 363/1790/15-ц від 12 серпня 2016 року), виходив з такого:

- у апеляційній скарзі вимогу про зобов`язання банку здійснити реєстрацію Додаткової угоди №1 від 23 червня 2016 року позивачка не підтримала;

- предметом спору у справі, що переглядається, є безпідставне, на переконання позивачки, вибуття нерухомого майна з її володіння, тому зазначене вибуття відбулося не в процесі виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості у справі № 363/1790/15-ц, а винятково на підставі виконавчого напису нотаріуса № 2057 від 27 листопада 2018 року та проведених згідно з ним електронних торгів, тому обставини, хід та порядок виконання судового рішення у справі № 363/1790/15-ц не входять до предмета доказування у цій справі;

- укладена між сторонами додаткова угода № 1 від 23 червня 2016 року до договору іпотеки №КІY0GК00830013 від 08 серпня 2006 року та наступний договір від 30 червня 2016 року не є мировою угодою між позивачкою та АТ КБ «Приватбанк» в процесі виконання рішення суду у справі № 363/1790/15-ц в розумінні статті 434 ЦПК.

V. Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальненні доводи осіб, які їх подали

17. У касаційній скарзі банк просить постанову апеляційного суду у частині вирішення позовної вимоги про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню скасувати, в цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції.

18. Касаційна скарга банку мотивована таким:

- апеляційний суд, вказавши, що банк, звертаючись до нотаріуса про видачу виконавчого напису, належним чином не обґрунтував безспірність заборгованості позивачки, дійшов помилкового висновку, оскільки банком надано усі необхідні документи, виконавчий напис був вчинений відповідно до законодавства, підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії у нотаріуса не було;

- суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив надані банком докази та пояснення щодо порядку вчинення виконавчого напису та визначення в ньому розміру заборгованості за кредитним договором, зокрема не звернув увагу, що саме в результаті проведеної реструктуризації в 2016 році було змінено суму боргу, що і є причиною відмінності суми, визначеної у виконавчому написі нотаріуса

від сум, що визначені в рішеннях судів;

- суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, а саме: виписку по рахунку позивача; додаткову угоду від 23 червня 2016 року № 1, у пункті 4 якої передбачено збільшений строк позовної давності до 50 років; розрахунок заборгованості;

- апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 357/12818/17, від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17-ц, від 17 травня 2018 року у справі

№ 307/1580/17.

19. У касаційній скарзі позивачка просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

20. Касаційна скарга позивачки мотивована таким:

- висновок апеляційного суду про те, що лише посилання позивачки на визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не є підставою для визнання електронних торгів недійсними та, відповідно, скасування похідних від проведених торгів акта і свідоцтв, є помилковим;

- судами неправильно застосовано стаття 88 Закону України «Про нотаріат» в частині встановлення підстав спірності на момент вчинення виконавчого напису нотаріуса заборгованості;

- вказує, що додаткова угода від 23 червня 2016 року № 1 до договору іпотеки стосується реструктуризації визначеної судовим рішенням заборгованості за кредитним договором та встановлює порядок і умови погашення цієї заборгованості боржником. Сторони погодили зміну валюти кредитування

(з доларів США у гривні) та розміру заборгованості, який визначили у сумі

771 442,72 грн. Ця додаткова угода укладена сторонами до звернення банку до приватного нотаріуса для вчинення виконавчого напису на договорі іпотеки, тому зазначена у оскаржуваному документі сума заборгованості у розмірі

1 012 737,90 грн є безпідставною;

- укладену додаткову угоду від 23 червня 2016 року № 1 після ухвалення рішення про стягнення заборгованості можна розглядати як договір про укладення сторонами мирової угоди в процесі виконання рішення суду у справі

№ 363/1790/15-ц або як договір про надання банком кредиту у розмірі

771 442,72 грн;

- банквідповідно до статті 434 ЦПК після укладення з позивачкою зазначеної угоди повинен бувзвернутися до державного виконавця із заявою про укладання мирової угоди або заявою про відмову стягувача від примусового виконання

в процесі виконання рішення;

- на момент вчинення виконавчого напису заборгованість позивачки перед банкомне була безспірною в розумінні статті 88 Закону України «Про нотаріат»;

- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема положень речення першого частини другої статті 8, пункту 9 частини другої статті 129, статті 129-1 Конституції України, частини першої статті 18 ЦПК та положень абзацу другого частини третьої статті 6 ЦК і частини першої статті 434 ЦПК в контексті застосування положень статті 538 ЦК та статті 87 Закону України «Про нотаріат»; положень частини третьої статті 131 ЦК, положень абзацу третього частини четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», частини десятої статті 440 ЦПК в контексті застосування частини другої статті 19 Конституції України, статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», частини першої статті 215 ЦК, частин другої, п`ятої статті 203 ЦК.

- суди неправильно застосували частинутретюстатті 131 ЦК, абзац третій частини четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», частину десяту статті 440 ЦПК, оскільки частина реконструйованого

будинку в експлуатацію не прийнято;

- доводи позивачки про те, що самовільно добудована частина будинку, який є предметом іпотеки, не зареєстрована у встановленому законом порядку, до моменту державної реєстрації не є нерухомістю судами, залишено судами поза увагою.

VI. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

21. 20 квітня 2026 року ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Череда Т. М., подав відзив на касаційну скаргу позивачки, просив її касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

22. У відзиві на касаційну скаргу позивачки наведено такі мотиви:

- доводи позивачки фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданих судами, спробою повторного встановлення фактичних обставин справи, переоцінки вже досліджених доказів;

- права позивачкидіями відповідачів не порушені, а реалізація арештованого майна здійснювалась у відповідності до вимог Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня

2016 року№ 2831/5 (далі - Порядок);

- дії державного виконавця з реалізації арештованого майна відповідають вимогам законодавства;

- при цьому дії державного виконавця щодо передачі описаного нерухомого майна на реалізацію в межах виконавчого провадження є підготовчими діями, спрямованими на проведення прилюдних торгів, не стосуються безпосередньо порядку їх проведення та підлягають оскарженню у самостійному порядку та в окремі строки, тому такі дії не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними;

- позивачка не навела доводів щодо порушення організатором електронних торгів вимог Порядку їх проведення, а всі її аргументи зводяться до оскарження дій державного виконавця, які мають самостійний порядок судового оскарження;

- оскаржувані електронні торги відбулися 29травня 2020 року, тому встановлений законом строк для їх оскарження сплив 29 серпня 2020 року, проте позивачказвернулася до суду лише 08 жовтня 2020 року, тобто з пропуском визначеного законом строку, належних доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску нею не надано;

- ОСОБА_4 у суді першої інстанції заявляв клопотання про застосування спеціального строку позовної давності тривалістю три місяці до вимог про визнання електронних торгів недійсними, а до інших похідних вимог;

- оскільки докази щодо порушення проведенняелектронних торгів відсутні, томуподальші дії нотаріуса щодо державної реєстрації права власності за

ОСОБА_4 не впливають на права та обов`язки позивачкита не можуть бути самостійною підставою для задоволення позовних вимог;

- саме по собі визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не є безумовною та самостійною підставою для визнання недійсними електронних торгів, проведених на його підставі.

VIІ. Рух справи у суді касаційної інстанції

23. 30 серпня 2024 року представник АТ КБ «Приватбанк» - адвокат

Демарчук Н. О. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду в частині скасування рішення суду першої інстанції.

24. Ухвалою від 18 вересня 2024 року касаційну скаргу банку залишено без руху.

25. Ухвалою від 21 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою банку.

26. Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 02 січня 2025 року.

27. Ухвалою від 26 листопада 2025 рокусправу в частині розгляду касаційної скарги банку призначено до судового розгляду.

28. 19 червня 2025 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду.

29. Ухвалою від 21 жовтня 2025 року касаційну скаргу позивачки залишено без руху.

30. Ухвалою від 18 березня 2026 року поновлено позивачці строк на касаційне оскарження; відкрито касаційне провадження за її касаційною скаргою; її клопотання про зупинення виконання постанови апеляційного суду задоволено частково, зупинено дію постанови апеляційного суду до закінчення перегляду цих судових рішень у касаційному порядку.

31. Ухвалою від 10 серпня 2026 року справу в частині перегляду касаційної скарги позивачки призначено до судового розгляду.

VIІІ. Встановлені судами обставини

32. 08 серпня 2006 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір про надання споживчого кредиту № KIY0GК00830013, згідно з яким банк надав, а ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 30 000 дол. США з кінцевим терміном повернення до 09 серпня 2021 року.

33. На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором того ж дня, 08 серпня 2006 року, сторони уклали договір іпотеки, згідно з пунктом 7 якого іпотекодавець надав в іпотеку банку нерухоме майно а саме: садовий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,0509 га, кадастровий номер: 3221888800371710007, розташовану

в СТ «Лотос» на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, з цільовим призначенням для ведення садівництва.

34. Згідно з відомостями, що містяться у технічному паспорті, що є невід`ємною частиною правовстановлюючого документа, садовий будинок - цегляний, збудований в 1990 році, загальною площею 46,6 кв. м, 15 % зносу, до нього прилягають надвірні будівлі: убиральня літ. «Б», душ літ. «В», огорожа №1-3, колонка літ. «І».

35. Відповідно до пункту 10 договору іпотеки іпотека за цим договором поширюється і на частину об`єкта предмета іпотеки, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмету іпотеки після укладення цього іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.

36. Згідно з пунктом 18.8.1 договору іпотеки іпотекодержатель має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов`язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

37. Пунктом 18.10 договору іпотеки визначено, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з пунктом 18.8 цього договору іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмету іпотеки свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, винагороди та інші платежі, відшкодування збитків, неустойки, витрати на утримання предмету іпотеки, а також на здійснення забезпечених іпотекою вимог.

38. Відповідно до пунктів 24, 26, 27 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених пунктами 18.8.1. 18.8.2, 18.9 цього договору, відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що містяться в цьому договорі.

У разі звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку сторони погодились, що початкова ціна предмету іпотеки встановлюється в розмірі 50% від його загальної вартості згідно з пунктом 13 цього договору. Іпотекодержатель має право реалізувати предмет іпотеки за ціною, вище зазначеної в цьому пункті.

Реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України. Іпотека за цим договором підлягає державній реєстрації в порядку та строки, передбачені чинним законодавством України.

39. 13 січня 2016 року ОСОБА_3 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою про внесення змін до договору про надання споживчого кредиту

від 08 серпня 2006 року № KIY0GK00830013 (реструктуризація/зміна валюти виконання зобов`язання), в якій просила здійснити перерахунок залишку боргу в національну валюту України - гривню, згідно з курсом Національного банку України на момент прийняття Закону України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», а саме 8 грн. за 1 дол. США, дозволити виплату залишку заборгованості за договором у сумі

416 700,05 грн та продовжити строк кредитування до 09 серпня 2026 року під обумовлені договором 18 % річних.

40. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 18 квітня 2016 року у справі № 363/1790/15-ц, яке набрало законної сили 01 серпня

2016 року, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 08 серпня 2006 року

№ KIY0GK00830013 у розмірі 85 708,70 дол. США, що еквівалентно 2 014 154,45 грн, судові витрати у розмірі 3 654 грн, а всього - 2 017 808,45 грн.

41. На виконання вказаного рішення суду 12 серпня 2016 року Вишгородським районним судом Київської області видано виконавчий лист № 363/1790/15-ц.

42. 23 червня 2016 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 підписано додаткову угоду № 1 до договору іпотеки від 08 серпня 2006 року

№ КІY0GК00830013, відповідно до пункту 1 якої, у зв`язку з проведенням банком реструктуризації кредиту, кредитний договір від 08 серпня 2006 року

№ KIY0GK00830013, про що сторонами була укладена додаткова угода від 23 червня 2021 року № 1, сторони узгодили внести зміну в договір, виклавши пункт 2 в наступній редакції: «За цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором № KIY0GK00830013 від 08 серпня 2006 року з:

- повернення кредиту, наданого у вигляді непоновлюваної кредитної лінії, в сумі 717 442,72 грн на наступні цілі: на споживчі потреби у розмірі 700 136,82 грн, і на оплату страхових платежів у сумі 17 305,90 грн у строк до 14 червня 2026 року включно;

- сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % на рік у період сплати

з 08 до 14 числа кожного місяця;

- сплати комісії в розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати;

- щомісячного надання грошових коштів (щомісячний платіж) у період сплати сумою не менше 12 759,79 грн згідно з графіком погашення кредиту додатку до додаткової угоди до кредитного договору для погашення заборгованості за кредитним договором, яка включає заборгованість за кредитом та відсотками;

- сплати відсотків за користування кредитом за порушення іпотекодавцем зобов`язань з погашення кредиту у розмірі 36 % на рік від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом;

- сплаті пені у випадку несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом у розмірі 0,15 % від суми простроченої заборгованості за кредитом за кожен день просрочки, але не менше 1 грн. При цьому відсотки за користування кредитом на суму простроченої заборгованості додатково до вищезгаданої пені банком не нараховується. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку, якщо кредит видається у іноземній валюті, пеня сплачується у гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України на дату сплати. Виконання зобов`язань зі сплати відсотків, винагороди за надання фінансового інструменту, а також сплати інших винагород, штрафів, пень та інших платежів, відшкодувати збитки, витрати у відповідності порядку та строки, зазначені у кредитному договорі».

43. Згідно з пунктом 3 вказаної додаткової угоди вона є невід`ємною частиною договору та вступає в дію з моменту нотаріального посвідчення та реєстрації

в Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна.

44. 30 червня 2016 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено договір № 1 про внесення змін до договору іпотеки від 08 серпня 2006 року

№ КІY0GК00830013, посвідченого приватним нотаріусом Голуб Л. А. за реєстровим № 8164, згідно з пунктом 1 якого у зв`язку з проведенням банком реструктуризації кредиту, кредитний договір від 08 серпня 2006 року № KIY0GK00830013, про що сторонами укладена додаткова угода № 1 від 23 червня 2016 року, сторони узгодили внести зміну в договір, виклавши пункт 2 в редакції додаткової угоди № 1 до договору іпотеки від 08 серпня 2006 року № КІY0GК00830013.

45. Відповідно до пунктів 3, 4 договору № 1 про внесення змін до договору іпотеки від 08 серпня 2006 року № КІY0GК00830013 вказаний договір про внесення змін є невід`ємною частиною договору іпотеки, набирає чинності з дати його нотаріального посвідчення та припиняє свою дію з дня припиненням дії договору іпотеки.

46. Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта

№ 116142142 від 05 березня 2018 року після підписання додаткової угоди

30 червня 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідну відмітку про перенесення запису на земельну ділянку та будинок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

47. Постановою старшого державного виконавця Вишгородського РВ ДВС Хмелевої М. В. від 04 жовтня 2016 року відкрито виконавче провадження

№ НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 363/1790/15-ц, виданого 12 серпня 2016 року Вишгородським районним судом Київської області на підставі рішення суду від 18 квітня 2016 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором від 08 серпня 2006 року № KIY0GK00830013 у загальному розмірі 2 017 808,45 грн, копію якої направлено ОСОБА_3 04 жовтня 2016 року.

48. 13 вересня 2018 року постановою державного виконавця Вишгородського РВ ДВС Картошкіної М. М. виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 363/1790/15-ц приєднано до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_3, яке перебувало на виконанні

у Вишгородському РВ ДВС, копію якої направлено ОСОБА_3 13 вересня

2018 року.

49. Відповідно до інформації про виконавче провадження від 20 липня 2020 року до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_3 входять виконавчі провадження № № НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14, НОМЕР_8, НОМЕР_15, НОМЕР_16.

50. 27 листопада 2018 року приватний нотаріус Бондар І. М. вчинила виконавчий напис № 2057 про звернення стягнення на предмет іпотеки - садовий будинок

з надвірними будівлями та земельну ділянку площею 0,0509 га, кадастровий номер: 3221888800:37:171:0007, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 . Зазначене майно на підставі договору іпотеки

№ KIY0GK00830013, посвідченого 08 серпня 2006 року приватним нотаріусом

Голуб Л. В., за реєстровим № 8164, передане в іпотеку АТ КБ «ПриватБанк». За рахунок коштів отриманих від реалізації нерухомого майна запропоновано задовольнити вимоги АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі: заборгованість за кредитом - 672 071,63 грн; заборгованість за відсотками - 233 119,06 грн;

пеня - 104 047,21 грн, що всього становить 1 009 237,90 грн. Витрати, пов`язані

з вчиненням виконавчого напису, становлять 3 500,00 грн. Всього з урахуванням витрат, пов`язаних з вчиненням виконавчого напису, розмір заборгованості становить 1 012 737,90 грн. Строк за який проводиться стягнення - одинадцять років одинадцять місяців шістнадцять днів, з 08 серпня 2006 року до 24 липня

2018 року.

51. Постановою заступника начальника Вишгородського РВ ДВС

Матвієнка М. М. від 10 вересня 2019 року відкрито виконавче провадження

№ НОМЕР_14 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса

від 27 листопада 2018 року № 2057, копія якої 13 вересня 2019 року направлена на адресу ОСОБА_3 .

52. 24 квітня 2020 року постановою старшого державного виконавця Вишгородського РВ ДВС Картошкіної М. М. виконавче провадження № НОМЕР_14

з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 27 листопада 2018 року № 2057 приєднано до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_3, яке перебувало на виконанні у Вишгородському РВ ДВС.

53. 19 грудня 2019 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_14 державним виконавцем винесено постанову про опис та арешт нерухомого майна боржника, а саме: садового будинку, загальною площею 236,3 кв. м, основною площею 128,2 кв. м з надвірними будівлями, та земельної ділянки площею 0,0509 га, кадастровий номер 3221888800:37:171:0007, що знаходяться за адресою:

АДРЕСА_1 . Копію постанови ОСОБА_3 отримала нарочно 25 травня 2020 року.

54. 10 лютого 2020 року державним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання

TOB «АН Константа-Груп».

55. Відповідно до звіту TOB «АН Константа-Груп» № КG15022020-4 про оцінку майна від 15 лютого 2020 року суб`єктом оцінки є садовий будинок, загальною площею 236,3 кв. м, основною площею 128,2 кв. м з господарськими будівлями та спорудами, що розташований на земельній ділянці площею 0,0509 га, кадастровий номер: 3221888800:37:171:0007, за адресою:

АДРЕСА_1 , що є приватною власністю ОСОБА_3 . Ринкова вартість об`єкта оцінки (без ПДВ, з урахуванням вартості земельної ділянки) становить 1 085 500 грн. Крім того оцінювачем додаткового зазначено, що згідно з технічним паспортом від 03 жовтня 2018 року садовий будинок збудовано самочинно, який підлягає здачі в експлуатацію.

56. Згідно з технічним паспортом на садовий будинок, виготовленим 03 жовтня 2018 року, встановлено, що його побудовано самочинно під час переобладнання

в 2009 році, а також зведено навіс літ. «Г» та сарай літ. «Е».

57. Листом Вишгородського РВ ДВС від 20 лютого 2020 року № 15367

ОСОБА_3 повідомлено про результати визначення вартості нерухомого майна.

58. 11 березня 2020 року Вишгородський РВ ДВС направив ДП «СЕТАМ» заяву на реалізацію арештованого майна № 17278 та просив внести до системи електронних торгів «СЕТАМ» інформацію про арештоване нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_3 , а саме: садовий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, кадастровий номер 3221888800371710007, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

59. З протоколу проведення електронних торгів від 16 квітня 2020 року

№ 475299 з реалізації спірного майна (лот № 412004) відомо, що призначені на вказану дату торги не відбулися, оскільки від жодного учасника торгів не надійшла цінова пропозиція.

60. Повторні електронні торги з реалізації спірного майна (лот № 419866) відбулися 29 травня 2020 року, переможцем яких став ОСОБА_4 , про що складено протокол про проведення електронних торів від 29 травня 2020 року

№ 482504.

61. 11 червня 2020 року старший державний виконавець Вишгородського РВ ДВС Картошкіна М. М. склала акт про реалізацію предмета іпотеки, з якого вбачається, що ОСОБА_4 08 червня 2020 року перерахував кошти за придбаний предмет іпотеки, включаючи гарантійний внесок у розмірі 868 400,00 грн,

а прилюдні торги відбулися з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку».

62. 08 липня 2020 року приватний нотаріус Вишгородського Голуб Л. А. відповідно до статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчого напису від 27 листопада 2018 року № 2057, на підставі акта ВП

№ 60009853 про реалізацію предмета іпотеки від 11 червня 2020 року, затвердженого Вишгородським РВ ДВС та на підставі протоколу про проведення електронних торів від 29 травня 2020 року № 482504, видала свідоцтва № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 про право власності ОСОБА_4 на садовий будинок літ. «А» площею 46,6 кв. м з надвірними будівлями: вбиральня літ. «Б», душ літ. «В», та земельну ділянку площею 0,0509 га, кадастровий номер 3221888800:37:171:0007, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

IX. Позиція Верховного Суду

63. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункти 7) Верховний Суд зазначає таке.

Характер спірних правовідносин

64. Обґрунтовуючи підстави позову, позивачка, зокрема, посилалася на те, що виконавчий напис вчинений із порушенням закону, оскільки нотаріус не переконалася в безспірності боргу та порушила вимоги щодо процедури оформлення і змісту виконавчого напису, в результаті чого належні їй садовий будинок та земельна ділянка перейшли незаконно до ОСОБА_4 (див. пункти 8-9)

65. У цій справі для захисту своїх прав позивачка заявила такі вимоги (див. пункт 9):

- визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом

Бондар І. М., таким, що не підлягає виконанню,

- визнати недійсними електронні торги, проведені на підставі вказаного виконавчого напису,

- визнати недійсним акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки,

- визнати недійсними свідоцтва про право власності на майно, видані у результаті проведення прилюдних торгів,

- витребувати майно з чужого незаконного володіння,

- зобов`язати банк здійснити реєстрацію додаткової угоди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та подати зазначені договори уповноваженому державному виконавцю як мирову угоду.

Щодо вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

66. З урахуванням вказівок Верховного Суду під час останнього перегляду справи предметом спірних правовідносин є, в першу чергу, вирішення питання законності вчинення приватним нотаріусом Бондар І. М. виконавчого напису.

67. Верховний Суд враховує, що відповідно до статті 18 ЦК нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

68. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» (тут і далі - у редакції, чинній на час вчинення нотаріальної дії) та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України

«Про нотаріат»).

69. Таким актом є, зокрема Порядок.

70. Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів міститься у главі 14 Закону України «Про нотаріат» та главі 16 розділу ІІ Порядку.

71. Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

72. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років,

а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

73. Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

74. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).

75. Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.

76. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого

напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (див. пункти 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц).

77. Також Велика Палата Верховного Суду виклала висновок, що для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису» (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц).

78. У постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі

№ 204/4071/14, від 09 лютого 2022 року у справі № 547/210/20 зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

79. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі

№ 947/10174/21).

80. Обґрунтовуючи підстави позову, позивачка, зокрема, посилалася на те, що виконавчий напис вчинений із порушенням закону, оскільки нотаріус не переконалася в безспірності боргу та порушила вимоги щодо процедури оформлення і змісту виконавчого напису.

81. Відмовляючи у визнанні виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з доведеності АТ КБ «ПриватБанк» безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, вказавши, що жодних належних, допустимих та достатніх доказів, на підтвердження того, що на момент вчинення виконавчого напису, позивачка мала іншу заборгованість, ніж ту, про яку йдеться в останньому, суду не надано.

82. Направляючи справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд зауважив, що визначена нотаріусом у безспірному порядку заборгованість

у виконавчому написі суперечить рішенням судів у справах № 2-1023/12,

№ 363/1790/15-ц та договору про реструктуризацію заборгованості. З тексту виконавчого напису та матеріалів справи невідомо, які документи пред`явив стягувач для звернення стягнення на заставне майно відповідно до пункту 1-1 Переліку. Тому суд касаційної інстанції виснував, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконалася належним чином як у безспірності розміру заборгованості, з метою погашення якої запропоновано звернути стягнення за виконавчим написом, так і у самому розмірі такої заборгованості.

Водночас суд касаційної інстанції зазначив, що під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції належить з`ясувати, на підставі яких документів, поданих кредитором відповідно до пункту 1-1 Переліку, приватний нотаріус вчинила оспорюваний виконавчий напис; перевірити, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мала безспірну заборгованість перед стягувачем, зокрема, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі.

83. На виконання цих вказівок апеляційний суд вжив заходів, спрямованих на встановлення переліку документів, які були надані кредитором нотаріусу разом із заявою про видачу виконавчого напису.

84. Водночас нотаріус на запит суду повідомив, що запитувані судом документи були знищені за закінченням терміну зберігання.

85. Разом з тим, апеляційний суд, проаналізувавши Єдиний державний реєстр судових рішень, встановив, зокрема, що:

- заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області

від 05 грудня 2012 року у справі № 2-1023/12 задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором

№ KIY0GK00830013 від 08 серпня 2006 року в розмірі 65 422,35 дол. США звернено стягнення на будинок загальною площею 46,6 кв. м та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача

ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою

особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки. Виселено ОСОБА_3 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , зі зняттям з реєстраційного обліку

у органі МВС України;

- рішенням Апеляційного суду Київської області від 06 червня 2013 року

у справі № 2-1023/12, з урахуванням ухвали цього ж суду від 27 червня

2013 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 05 грудня 2012 року в частині задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки та розміру стягнення судового збору змінено. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № KIY0GK00830013 від 08 серпня 2006 року у розмірі 65 422,35 дол. США, що еквівалентно 522 515,22 грн, звернено стягнення на предмет іпотеки у вигляді садового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_2 . Предмет іпотеки загальною вартістю 38 538,00 дол. США підлягає реалізації із застосуванням процедури продажу, передбаченої статтею 38 Закону № 898-IV, а саме: шляхом продажу садового будинку і земельної ділянки ПАТ КБ «ПриватБанк» від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі іпотечного договору від 08 серпня 2006 року, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя і передбачає право ПАТ КБ «ПриватБанк» на продаж предмета іпотеки без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадій оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 05 грудня 2012 року в частині задоволення позову про виселення скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у позові у цій частині;

- рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 18 квітня 2016 року у справі № 363/1790/15-ц стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 08 серпня 2006 року № KIY0GK00830013 у розмірі 85 708,70 дол. США, що еквівалентно

2 014 154,45 грн, судові витрати у розмірі 3 654 грн, а всього - 2 017 808,45 грн.

86. Тобто апеляційний суд встановив, що кредитор неодноразово реалізовував своє право на дострокове стягнення заборгованості за кредитом до звернення для вчинення виконавчого напису, змінюючи розмір заборгованості відповідно до періоду звернення до суду з позовом.

87. Крім того, в порядку реструктуризації заборгованості, визначеної рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 18 квітня 2016 року у справі № 363/1790/15, між ОСОБА_3 та банком укладено додаткову угоду № 1 від 23 червня 2016 року до договору іпотеки від 08 серпня 2006 року № КІY0GК00830013 та договір від 30 червня 2016 року № 1 про внесення змін до договору іпотеки від 08 серпня 2006 року № КІY0GК00830013.

88. У результаті укладення вказаних угод пункт 2 договору іпотеки викладено в новій редакції, згідно з якою іпотекою забезпечується виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором від 08 серпня 2006 року

№ КІY0GК00830013 з повернення кредиту, наданого у вигляді непоновлюваної кредитної лінії, в сумі 717 442,72 грн.

89. Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 116142142 від 05 березня 2018 року, після підписання додаткової угоди 30 червня 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідну відмітку про перенесення запису на земельну ділянку та будинок, що знаходяться за адресою

АДРЕСА_1 . У вказаній інформації зазначено, що іпотекою забезпечено виконання зобов`язання за кредитним договором від 08 серпня 2006 року

№ КІY0GК00830013 у розмірі 717 442,72 грн.

90. Натомість 27 листопада 2018 року приватний нотаріус Бондар І. М. вчинила виконавчий напис № 2057 про звернення стягнення на предмет іпотеки, у якому за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, запропонувала задовольнити вимоги АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі

1 009 237,90 грн, а також зазначила, що строк, за який проводиться стягнення, становить одинадцять років одинадцять місяців і шістнадцять днів (з 08 серпня 2006 року до 24 липня 2018 року).

91. Апеляційний суд, правильно встановив, що визначення приватним нотаріусом строку нарахування заборгованості, у межах якого звертається стягнення, в понад 11 років суперечить вимогам статті 88 Закону України «Про нотаріат», за змістом якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

92. Також суд апеляційної інстанції обґрунтовано звернув увагу, що банк ще в 2012 році, достроково звернувшись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, змінив строк виконання основного зобов`язання. У 2016 році банк підтвердив свої наміри достроково стягнути заборгованість з ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), пред`явивши відповідний позов до суду.

93. Апеляційний суд, врахувавши, що відповідно до абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК, дійшов правильного висновку, що у виконавчому написі нотаріус запропонував звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості (у тому числі процентів та пені), нарахованої в період з 08 серпня 2006 року до 24 липня

2018 року, незважаючи на те, що ще з 2012 року банк втратив право нараховувати передбачені кредитним договором проценти та неустойку.

94. Надані до апеляційного суду 26 липня 2024 року представником банку додаткові пояснення також підтверджують, що до заборгованості, зазначеної

у виконавчому написі, включена пеня, нарахована за межами строку кредитування.

95. Подальше укладення сторонами додаткової угоди від 23 червня

2016 року до договору іпотеки, в якому строк кредитування продовжено з 2021 до 2026 року, не впливає на ту обставину, що з 2012 року до укладення цієї угоди банк не мав права продовжувати нараховувати проценти та пеню на суму основного боргу. Крім того, чинним законодавством не передбачено можливості продовження строку, який вже сплив з урахуванням його зміни банком в односторонньому порядку.

96. Отже, встановивши, що визначена нотаріусом до стягнення сума заборгованості суперечить як судовим рішенням у справах № 2-1023/12,

№ 363/1790/15-ц, так і додатковим угодам сторін, у результаті укладення яких

у відповідних державних реєстрах зазначено, що іпотекою забезпечено виконання зобов`язання за кредитним договором від 08 серпня 2006 року

№ КІY0GК00830013 у розмірі 717 442,72 грн (а не визначена нотаріусом сума в розмірі 1 009 237,90 грн), апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що, звертаючись до нотаріуса з заявою про видачу виконавчого напису, АТ КБ «ПриватБанк» належним чином не обґрунтувало безспірність заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 08 серпня 2006 року

№ КІY0GК00830013, а також періоду її нарахування, який перевищує три роки, що згідно з вимогами статті 88 Закону України «Про нотаріат» є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

97. З огляду на встановлені апеляційним судом обставини, узагальнені доводи касаційної скарги банку, що виконавчий напис був вчинений відповідно до законодавства, є безпідставними.

98. Доводи касаційної скарги банку про те, що суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив надані банком докази, колегія суддів відхиляє, оскільки апеляційний суд, дослідивши надані докази у сукупності, обґрунтовано вказав на наявність підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

99. Враховуючи характер спірних правовідносин та застосовані апеляційним судом норми права, наведена в касаційній скарзі банку практика Верховного Суду (див. пункт 18) не свідчить про застосування норм права

у цій справі без урахування висновків, що містяться у перелічених банком постановах.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними акта про проведені електронні торги, свідоцтв про право власності на спірне майно, а також визнання недійсними електронних торгів

100. Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК, в якій зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

101. Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо особливостей застосування способів захисту цивільних прав, що враховується у спірних правовідносинах відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК.

102. Так, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким,

а цілком конкретним способом захисту свого права (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

103. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі

№ 925/642/19).

104. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20).

105. Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 20 березня 2025 року у справі № 354/680/15-ц).

106. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року

у справі № 914/2618/16 вказано, що видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) є передбаченою пунктом 5 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» окремою нотаріальною дією, спрямованою на посвідчення відповідного права переможця аукціону, тобто є юридичним оформленням факту, що відбувся на підставі правочину. За змістом глави 12 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, на відміну від дій із нотаріального посвідчення правочинів, нотаріус, який вчиняє нотаріальну дію з видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, не встановлює дійсні наміри сторін до вчинення правочину, відсутність заперечень щодо кожної з умов правочину, а перевіряє тільки факт набуття права власності на нерухоме майно конкретним набувачем і підтвердження цього права внаслідок проведення прилюдних торгів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункти 6.21, 6.22)). Визнання недійсним свідоцтва як документа, який видав нотаріус для підтвердження права власності переможця аукціону (покупця), не захистить ні інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника, ні такий же інтерес самого боржника. Цей документ не породжує жодного права. Тому позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту.

107. У постановах від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 35), від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 104), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача) оскаржити можна саме такий правочин, а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги ж про визнання недійсними протоколу проведення публічних торгів є неналежним і неефективним способом захисту. Такий самий підхід слід застосовувати і щодо оскарження іншого документа - акта про проведені електронні торги.

108. Також Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. З огляду на правову природу процедури реалізації майна на торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника торгів, ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином. Наведене узгоджується з правилами частини четвертої статті 656 ЦК, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні правила про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Тож правова природа продажу майна з публічних (електронних) торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі приписів цивільного законодавства (статей 203 215 ЦК) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо дотримання визначених правил про процедуру, порядок проведення торгів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року

у справі № 554/154/22).

109. Якщо позивач не був стороною договору-купівлі продажу, укладеного на електронних торгах, і, наприклад, вважає, що переможець торгів є недобросовісним і не набув право власності на придбане приміщення, він може скористатися прямо визначеним законом для таких спірних правовідносин способом захисту права. Для застосування вимоги про витребування майна з чужого володіння немає потреби в оскарженні електронних торгів (відповідного правочину купівлі-продажу), складених на їх підставі протоколу й акта про проведені електронні торги чи викладеного в окремому документі договору купівлі-продажу. Придбання майна на публічних торгах не є запорукою добросовісності набувача. Тому питання про добросовісність чи недобросовісність покупця, який набув майно на торгах, слід оцінювати у кожному конкретному випадку окремо (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі

№ 233/4365/18 (пункти 44, 48), від 13 лютого 2024 року у справі

№ 910/2592/19 (пункти 154, 157).

110. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що метою позову про витребування майна з чужого володіння є забезпечення введення позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку позбавлення власника його нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на таке майно (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13).

111. З урахуванням наведеного, у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними акта про проведені електронні торги, свідоцтв про право власності на спірне майно та про визнання недійсними електронних торгів слід було відмовити з підстав обрання позивачкою неналежного способу захисту.

112. Тому суди обґрунтовано відмовилиу цих вимогах, проте помилилися щодо мотивів такої відмови, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в цих частинах належить змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

Щодо позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння

113. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що частина друга статті 388 ЦК захищає права добросовісного набувача, який придбав майно, примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень. Тобто, на підставі частини другої статті 388 ЦК майно не можна витребувати від добросовісного набувача тільки тоді, коли воно було примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень (див. пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц,).

114. Також Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що при оцінці добросовісності/недобросовісності набувача майна слід враховувати, що прилюдні торги у межах здійснення виконавчого провадження мають виступати найбезпечнішим способом набуття майна, публічна процедура реалізації якого гарантує невідворотність результатів торгів та «юридичне очищення» майна, придбаного у такий спосіб (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19).

115. Судами встановлено, що електронні торги з реалізації належного позивачці майна проведені 29 травня 2020 року, тобто на момент проведення торгів виконавчий напис нотаріуса був чинний.

116. Оскільки виконавчий напис був чинним на момент проведення електронних торгів, на недобросовісність їх переможця позивачка не посилалась, і суди таких обставин не встановили, тому не підлягає задоволенню і позовна вимога про витребування спірного майна

у ОСОБА_4 .

117. За таких обставин оскаржувані судові рішення в цій частині підлягають залишенню без змін.

118. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав, що позивачка не позбавлена права звернутися до суду з позовом до банку про відшкодування у порядку частини третьої статті 386 ЦК завданої їй шкоди внаслідок примусового відчуження належного їй майна з прилюдних торгів на підставі виконавчого напису нотаріуса, який у подальшому було визнано таким, що не підлягає виконанню. У справі, що переглядається, таких вимог позивачкою не заявлено.

Щодо позовних вимог до старшого державного виконавця та начальника Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби

119. Тлумачення статті 51 ЦПК свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

120. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 130 ЦПК у підготовчому засіданні суд вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.

121. У постанові Великої Палати Верховного Суду зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

122. Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові.

123. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору

купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник,

а продавцями, які мають право примусового продажу такого

майна, - державна виконавча служба й організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є їхній переможець. Виходячи з наведеного, сторонами договору, оформленого за результатами проведених електронних торгів,

є продавці - державна виконавча служба й організатор цих торгів, та покупець - переможець торгів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18).

124. Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду, зокрема, вказано, що державний виконавець є неналежним відповідачем у справі, оскільки відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а не державний виконавець (див. постанову Верховного Суду від 24 вересня 2019 року

у справі № 344/19007/18)

125. За таких обставин, суди не звернули уваги, що старший державний виконавець та начальник Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби є неналежними відповідачами за позовними вимогами про визнання електронних торгів, акта про реалізацію предмета іпотеки недійсними. Тому у задоволенні позовних вимог до старшого державного виконавця та начальника Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби судам слід було відмовити як пред`явлених до неналежних відповідачів.

126. З огляду на викладене, суди зробили правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, проте помилилися щодо мотивів такої відмови, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині пред`явлених вимог до старшого державного виконавця та начальника Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби належить змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

Щодо зобов`язання банку здійснити реєстрацію додаткової угоди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та подати зазначені договори уповноваженому державному виконавцю як мирову угоду.

127. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя стаття 124 Конституції України).

128. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

129. Обраний спосіб захисту цивільного права, має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлена позовна вимога взагалі не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, така вимога не може розглядатися як спосіб захисту (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду

від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 36), від 15 травня 2019 року у справі № 757/12726/18-ц (пункт 23)).

130. Однією з підстав закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК).

131. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі (пункт 5 частини першої статті 409 ЦПК).

132. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом про зобов`язання банку здійснити реєстрацію додаткової угоди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та подати зазначені договори уповноваженому державному виконавцю як мирову угоду, і такі вимоги не підлягають судовому розгляду.

133. Суди дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні цієї вимоги, а тому судові рішення в цій частині належить скасувати,

а провадження у справі закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК.

Х. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

134. Доводи касаційної скарги банку не дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального

і процесуального права.

135. Із доводами касаційної скарги позивачки Верховний Суд частково погоджується, оскільки вони дають підстави для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені частково без додержання норм матеріального та процесуального права.

136. Оскаржені судові рішення в частині позовних вимог про визнання недійсними акта про проведені електронні торги, свідоцтв про право власності на спірне майно та електронних торгів, пред`явлених позовних вимог до старшого державного виконавця та начальника Вишгородського районного відділу державної виконавчої службипідлягають зміні із викладенням їх мотивувальних частин у редакції цієї постанови, що відповідатиме статті 412 ЦПК.

137. Оскаржені судові рішенняв частині позовних вимог про зобов`язання вчинити певні дії необхідно скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК.

138. Постанова апеляційного суду в частині вирішення вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та оскаржені судові рішення за позовними вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння підлягають залишенню без змін, що відповідатиме статті 410 ЦПК.

139. Дію постанови Київського апеляційного суду від 30 липня 2024 року

у нескасованій касаційним судом частині необхідно поновити відповідно до приписів статті 436 ЦПК.

Із цих підстав,

керуючись статтями 255 400 402 409 410 412 415 416 419 436 ЦПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», в інтересах якого діє адвокат Демарчук Наталя Олександрівна, залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

3. Рішення Вишгородського районного суду Київської області

від 31 серпня 2021 рокута постанову Київського апеляційного суду

від 30 липня 2024 року у частині позовних вимог про зобов`язання банку здійснити реєстрацію додаткової угоди від 23 червня 2016 року № 1 до договору іпотеки від 08 серпня 2006 року № KIY0GK00830013 (реєстрацію договору від 30 червня 2016 року про внесення змін до договору іпотеки від 08 серпня 2006 року № KIY0GK00830013) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та подати зазначені договори уповноваженому державному виконавцю як мирову угоду між позивачем і АТ КБ «Приватбанк» в процесі виконання рішення Вишгородського районного суду Київської області (виконавчий лист від 12 серпня 2016 року № 363/1790/15-ц) для передачі на затвердження до Вишгородського районного суду Київської області в порядку статті 434 ЦПК, скасувати, а провадження у справі щодо цих вимог закрити.

4. Рішення Вишгородського районного суду Київської області

від 31 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду

від 30 липня 2024 року у частині позовних вимог про визнання недійсними акта про проведені електронні торги, свідоцтв про право власності на спірне майно, електронних торгів, пред`явлених позовних вимог до старшого державного виконавця та начальника Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

5. Рішення Вишгородського районного суду Київської області

від 31 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду

від 30 липня 2024 року у частині позовних вимог про витребування майна

з чужого незаконного володіння залишити без змін.

6. Постанову Київського апеляційного суду від 30 липня 2024 року

в частині вирішення вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, залишити без змін.

7. Поновити дію постанови Київського апеляційного суду від 30 липня 2024 року у нескасованій касаційним судом частині.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко